Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Овердохуя закладки! Чуваки, слушайте, расскажу вам как я прожёг всю свою зарплату, купив кокаин! Я вот такой онанист, что даже приятно смотреть. Яркая лихорадка овладела мной, и я решил отбить все свои проблемы и попаститься на волнах кайфа и безумия. Полночный бардак в моей голове заставил меня загрузить свой рэп-текстом и отправиться в страну беззаботности, наполненную лишь хохотунчиками и пуховыми облаками экстази.
Встал я тогда с утра, почесал за ухом и взял свои последние доллары. Как-то мутно вспоминаю, что сначала купил гаш, с толку сбился, но затем успокоился и пошел в разгар ночи к дилеру. В этом блестящем мире наркотиков, где каждый ищет свой вторяк, чтобы снова и снова окунуться в безумие и одержимость, мне повезло. Встретил я своего мужика в полумраке задворков, там, где преданные поклонники зазывают вас в свой погребок с безопасностью ниже плинтуса.
Сказал я ему, что жажду великих ощущений. А дилер, настоящий гений по поставкам, протянул мне товар прямо под нос! Вот это был кайф! Как только я увидел этот огромный белый камень кокаина, нервы взорвались, а сердце забилось сильнее, чем бас в добротном хип-хопе.
Я обернулся и отошел, когда мне стало заметно, как все затихли и смотрят на меня. Я понял, что это было моё время. Солнце отражалось от моих сияющих глаз, а кожа тик-такала безумно. Я несся, как ракета, обещая себе, что сделаю это только один раз, чтобы выйти из тени и стать самим собой.
Овердохуя! Помнится, я вернулся домой и открыл свой ковчег, где на престоле лежала эта белая крошка смерти. Мой рэп внезапно стал более агрессивным, слова бушевали в моей голове, и я вдохновленно орал и плясал, будто зажжен горящими углями. А кайф бродил и оставлял свои неотстирываемые следы на моих руках.
Я добросовестно отмерил первую дозу. Зарядил линию на своей горящей сигарете и вдохнул силу, караулящую в тёмных уголках комнаты. Звук кокаина, скользящего по стеклу, завладел моим сознанием, как бы нарушая мои нейронные связи. Я ощутил неподдельное наслаждение, окутанное сладким запахом лжи и штрихами амфетамина.
Овердохуя гашей! Но я не останавливался. Нет, я хотел большего. Вдруг на меня напала безумная идея, и я включил свой компьютер. Не могу сказать, что я тогда стал блестящим хакером, но я нашел некий онлайн-магазин, где можно было заказать еще больше закладок. Это был тот самый момент, когда я решил отдохнуть на полную катушку и сделать карьерный скачок на собственном эйфорическом коврике.
Я заплатил всю свою зарплату на карте и сказал себе, что это последний раз. Закрыл я компьютер и стоял в полной уверенности, что все будет круто. Ведь у меня был план. Но потом пришло понимание, что я долго не продержусь без своего драгоценного товара, и радостный смех покинул мои губы.
Овердохуя амфетамином! Дни превратились в ночи, а ночи в дни. Я не спал, не ел, не пил. Мир вокруг меня стал пугающе суровым, как будто меня поглотила бездна. Силуэты моих друзей стали мутными контурами, а звуки, которые они издавали, стали отдаленными эхами из другого измерения. Я был пленником собственной зависимости, гонимым дикими фантазиями, которые медленно отделяли меня от реальности.
Теперь я сижу один, разбитый и опустошенный. Мой дом стал проклятием, местом тьмы и уныния. Я вижу только тени и слышу лишь эхо моих собственных мыслей. Я потратил все, что было у меня, чтобы отдохнуть от этого безумия, а теперь остался с пустотой внутри и кусками разбитой жизни.
Всё, что остаётся мне - это пытаться найти путь обратно. Вернуться к тому, кто был прежде и найти себя в этом безумии. Но сейчас это лишь иллюзия, которая разлагается в моих руках, словно тонкий шлейф дыма. Я заблудился в собственной тьме, и теперь остаётся только надеяться на любовь и поддержку тех, кто действительно мне нужен.
Овердохуя жизнью!